Целіакія та нецеліакійна чутливість до глютену дають схожі симптоми, але це різні захворювання з різним механізмом і різними наслідками. Їх розрізняє діагностика, яку потрібно провести до відмови від глютену. Нижче описуємо відмінності, симптоми та перебіг обстежень.
Чим целіакія відрізняється від чутливості до глютену
Целіакія має аутоімунну природу. Глютен спричиняє запальну реакцію, що призводить до атрофії кишкових ворсинок, тому вона потребує суворої постійної безглютенової дієти. Без лікування вона пов’язана з ризиком остеопорозу, психічних розладів, проблем із фертильністю та лімфоми тонкої кишки.
Нецеліакійна чутливість до глютену (NCGS) не має ані аутоімунної, ані алергічної природи й не пошкоджує кишківник. Цей діагноз визначили для пацієнтів, у яких обстеження виключили целіакію та алергію на пшеницю, але глютен усе одно спричиняв скарги. Дієта тут може бути менш суворою, а чутливість здатна змінюватися з часом — тоді як целіакія залишається на все життя.
Симптоми
Обидва захворювання дають схожі симптоми, що з’являються від кількох хвилин до кількох годин після вживання продуктів із глютеном. Найчастіші з них:
- здуття
- біль у животі
- головний біль
- закрепи
- діарея
- нудота
- відчуття втоми
Позакишкові симптоми бувають оманливими: біль у кістках і суглобах, шкірні зміни, порушення чутливості чи афти в ротовій порожнині призводять до того, що пацієнт шукає причину в лікарів інших спеціальностей.
При чутливості до глютену скарги зазвичай тривають від кількох годин до кількох тижнів, при целіакії можуть тривати довше. Однак самого лише спостереження для діагнозу недостатньо — потрібні обстеження.
Діагностика
Перед діагностикою не слід виключати глютен із раціону — самостійна відмова впливає на достовірність результатів.
Встановлення діагнозу целіакії
Гастроентеролог призначає серологічні дослідження, тобто визначення в сироватці антитіл EmA, tTG, DGP або GAF, і біопсію тонкої кишки, яка показує, чи відбулася атрофія ворсинок. Виконують також генетичне дослідження на антигени HLA-DQ2 і HLA-DQ8. Сама їх наявність не означає хворобу — вона вказує на схильність.
Встановлення діагнозу чутливості до глютену
Специфічного маркера цього стану не існує, тому його встановлюють шляхом виключення целіакії та алергії на пшеницю. Підтвердженням буває провокаційний тест, який проводять під наглядом лікаря після періоду безглютенової дієти: повернення симптомів після вживання глютену свідчить на користь діагнозу.
Цей матеріал має освітній характер і не замінює консультації лікаря. Він не призначений для самостійного встановлення діагнозу чи лікування. За наявності тривожних симптомів зверніться до лікаря.
