Поліпи товстої кишки розвиваються роками і більшу частину цього часу не дають жодних симптомів. Зазвичай їх виявляють під час колоноскопії, виконаної з іншого приводу. Нижче описуємо, що це таке, які бувають види, як відбувається діагностика і коли лікар вирішує їх видалити.
Що таке поліпи товстої кишки
Поліпи — це аномальні розростання слизової оболонки, тобто внутрішнього шару стінки кишки, які виступають у її просвіт. Вони трапляються у 15–40% дорослих, частіше в чоловіків.
Вони можуть з’являтися поодинці або в більшій кількості — такий стан називають поліпозом. Більшість поліпів доброякісні, але деякі види пов’язані з ризиком переродження в рак товстої кишки.
Види поліпів
Поліпи поділяють на дві основні категорії: непухлинні та пухлинні.
Непухлинні поліпи
До них належать гіперпластичні (їх також називають зубчастими), гамартомні та псевдополіпи. Гіперпластичні поліпи найчастіше трапляються в кінцевому відділі товстої кишки — у прямій та сигмоподібній кишці.
Аденоматозні поліпи
Це найпоширеніший тип у дорослих. За будовою їх поділяють на трубчасті, ворсинчасті, трубчасто-ворсинчасті та зубчасті. Для них характерна дисплазія залозистого епітелію — низького або високого ступеня. Імовірність переродження поліпа в рак залежить від його розміру, вигляду та тканинної будови.
Фактори ризику
Причини появи поліпів вивчені не повністю. Вказують на вплив харчування, способу життя та хронічних запальних станів кишківника, а також на спадкову схильність. Серед названих факторів ризику:
- надмірна вага та ожиріння
- недостатня кількість клітковини в раціоні
- сидячий спосіб життя
- раціон із великою кількістю червоного м’яса
- синдром подразненого кишківника
- куріння
- вживання алкоголю
Ризик зростає з віком — помітно після 30 років.
Які симптоми дають поліпи
Поліпи найчастіше не спричиняють жодних симптомів, особливо коли вони менші за 1 см. Скарги зазвичай з’являються при більших утвореннях або при поліпозі. Називають:
- кровотечу з поліпа
- домішки слизу в калі
- позиви до дефекації
- водянисту діарею
- біль унизу живота
- відчуття неповного випорожнення
- зміну ритму випорожнень
- непояснену втрату ваги
Жоден із цих симптомів не є характерним лише для поліпів — кожен потребує лікарської оцінки.
Діагностика
Діагностика ґрунтується на ендоскопічних та візуалізаційних дослідженнях, які дають змогу виявити зміни, оцінити їх розмір і характер, а за потреби видалити під час того самого дослідження. На практиці застосовують:
- тест на приховану кров у калі (FIT/FOBT) — виявляє кров, невидиму неозброєним оком
- колоноскопію — дозволяє оглянути кишку зсередини, видалити поліпи та взяти зразки на дослідження
- сигмоїдоскопію — ендоскопічне дослідження нижнього відділу товстої кишки, яке виконують як початкове або як альтернативу
Обсяг діагностики визначає лікар після опитування та огляду.
Поліпектомія та контрольне обстеження
Видалення поліпа називають поліпектомією. Найчастіше його виконують одразу під час колоноскопії за допомогою петлі або щипців, проведених через ендоскоп. За великої кількості утворень може знадобитися кілька процедур, а зміни в прямій кишці видаляють також за допомогою ректоскопа.
Більші поліпи та складніші випадки можуть потребувати хірургічного втручання. Спосіб дій визначає лікар після оцінки утворення.
Кожен видалений поліп надсилають на гістопатологічне дослідження. Після процедури лікар призначає термін контрольної колоноскопії — зазвичай кожні 2–3 роки.
Цей матеріал має освітній характер і не замінює консультації лікаря. Він не призначений для самостійного встановлення діагнозу чи лікування. За наявності тривожних симптомів зверніться до лікаря.