Пахвинна грижа не зникає самостійно і не піддається лікуванню ліками чи вправами. Лікуванням є оперативне втручання, а вибір методу залежить від виду та розміру грижі й від стану здоров’я пацієнта. Нижче описуємо симптоми, причини, перебіг діагностики та відмінності між хірургічними методами.
Що таке пахвинна грижа
Пахвинна грижа виникає, коли частина органа або тканини з черевної порожнини зміщується в бік паху й потрапляє в пахвинний канал — прохід завдовжки кілька сантиметрів у нижній частині живота. Це місце природно вразливіше, тому навіть незначне ослаблення м’язів або черевної стінки може дозволити вмісту живота вийти за межі свого місця.
Пахвинна грижа частіше трапляється в чоловіків, що пов’язано з анатомічною будовою. У фізично активних людей вона частіше зумовлена недостатньою стабілізацією м’язів живота, у літніх — ослабленням тканин із віком. Спочатку вона може не давати виразних симптомів; із часом з’являється відчутне випинання або відчуття тягнення в паху.
Види пахвинної грижі
Розрізняють два основні види:
- коса грижа — розташована латерально від нижніх надчеревних судин, входить у пахвинний канал, у чоловіків може опускатися в мошонку, а в жінок — у статеві губи; буває вродженою або набутою і частіше защемлюється (близько 20% випадків)
- пряма грижа — розвивається медіально від нижніх надчеревних судин і проходить через трикутник Гессельбаха; завжди набута, зазвичай унаслідок ослаблення черевної стінки, перевантажень або хронічного підвищення внутрішньочеревного тиску; защемлюється рідше
Причини та сприятливі фактори
Грижа розвивається, коли в черевній стінці з’являється слабше місце, а зростаючий тиск у животі виштовхує тканини в бік паху. Цьому сприяють інтенсивні фізичні навантаження, часте піднімання важких предметів і раптові перевантаження, що призводять до мікропошкоджень м’язів і фасцій.
Має значення й анатомічна будова — широкий пахвинний канал є легшим шляхом для зміщених органів. Ризик зростає при хронічному кашлі, закрепах і роботі, що вимагає постійного напруження живота.
Діагностика
Діагностика починається з огляду пахвинної ділянки — лікар оцінює її в положенні стоячи та лежачи. Під час візиту виконують також пробу Вальсальви, тобто свідоме напруження м’язів живота, що дозволяє виявити навіть незначні випинання. У багатьох випадках такого огляду достатньо для підтвердження грижі.
Коли потрібно оцінити розмір утворення та вміст грижового мішка, лікар призначає УЗД. У складніших випадках — перед розширеною реконструктивною операцією або за нетипового перебігу — виконують комп’ютерну томографію чи магнітно-резонансну томографію.
Чи потрібно оперувати грижу
Грижа не зникає самостійно і не піддається лікуванню ліками чи вправами, тому лікуванням є операція. Грижовий бандаж застосовують лише тимчасово — у період очікування на операцію або тоді, коли стан здоров’я тимчасово унеможливлює втручання.
Термін і спосіб операції визначає хірург після огляду. Защемлення грижі — стан, що потребує невідкладної допомоги.
Хірургічні методи
Операція відкритим доступом
Хірург відкриває ослаблену ділянку, відокремлює вміст грижі від навколишніх структур і фіксує їх так, щоб органи не зміщувалися знову. Ділянку зміцнюють сіткою, яка стабілізує черевну стінку та зменшує ризик рецидиву.
Лапароскопічна операція
Сітку встановлюють із боку черевної порожнини через невеликі розрізи. Цей метод потребує загального знеболення та короткої госпіталізації. Його застосовують насамперед при двобічних і рецидивних грижах, а також при стегнових і пахвинних грижах у жінок.
Вибір методу робить хірург після огляду та обговорення з пацієнтом клінічної картини, попередніх втручань і стану здоров’я.
Цей матеріал має освітній характер і не замінює консультації лікаря. Він не призначений для самостійного встановлення діагнозу чи лікування. За наявності тривожних симптомів зверніться до лікаря.
