Як давати раду з нетриманням сечі

Що таке нетримання сечі

Нетримання сечі — це мимовільне витікання сечі, яке виникає під час звичайних дій: сміху, кашлю, піднімання покупок чи прогулянки. Розлад стосується як жінок, так і чоловіків, а його підґрунтям найчастіше є зміни в організмі, через які контроль над сечовипусканням стає складнішим.

Найчастіші причини

Нетримання сечі зазвичай розвивається поступово. У жінок воно найчастіше з’являється після вагітності, у період менопаузи або після інтенсивного навантаження, коли м’язи тазового дна втрачають еластичність. У чоловіків його зазвичай пов’язують із аденомою простати чи неврологічними розладами. Серед названих причин:

• ослаблення м’язів тазового дна після вагітності чи пологів
• гормональні зміни, пов’язані з менопаузою
• аденома простати та захворювання передміхурової залози
• неврологічні розлади, що впливають на роботу сечового міхура
• хронічні інфекції сечовидільної системи
• ожиріння, що збільшує тиск на сечовий міхур
• деякі ліки, що впливають на утворення та виведення сечі
• кофеїн, алкоголь і газовані напої в щоденному раціоні

Після пологів і в період менопаузи

Після пологів м’язи, що відповідають за контроль сечовипускання, можуть бути ослабленими і потребують часу для відновлення тонусу. Матка, що росла під час вагітності, багато місяців тиснула на сечовий міхур, а розтягнуті тканини не повертаються до попереднього стану одразу — тому незначні витікання можуть з’являтися під час ходьби, сміху чи піднімання дитини.

У період менопаузи механізм інший: зниження рівня естрогенів впливає на зволоження та еластичність тканин і на тонус м’язів. Сечовий міхур реагує швидше, а частіші позиви й труднощі з утриманням сечі під час раптового навантаження стають помітнішими.

Види нетримання сечі

Визначення виду нетримання сечі є основою для планування лікування. У цьому допомагає спостереження за ситуаціями, у яких стається витікання:

• стресове — витікання виникає при сміху, кашлі, швидкій ходьбі, підйомі сходами чи підніманні ваги; найчастіше пов’язане з ослабленням м’язів тазового дна
• ургентне — сечовий міхур реагує раптовим, важким для стримування позивом, часто з відчуттям переповнення, попри неповний міхур
• змішане — обидва механізми наявні одночасно

Варто звернути увагу також на частоту відвідування туалету та нічні пробудження — ця інформація полегшує лікарю встановлення діагнозу.

Які обстеження виконують у діагностиці

Під час візиту лікар обговорює скарги та добирає обстеження відповідно до характеру проблеми. Найчастіше виконують:

• лабораторний аналіз сечі
• УЗД сечовидільної системи — оцінка сечового міхура та виключення перешкоди для відтоку сечі
• уродинамічні дослідження — оцінка роботи міхура під час наповнення та випорожнення
• у жінок — оцінку тонусу м’язів тазового дна, у чоловіків — стану простати

Не потрібно чекати на посилення симптомів — діагностику можна розпочати на будь-якому етапі.

Методи лікування

Тактику лікар добирає відповідно до виду та тяжкості проблеми. Застосовують такі методи:

• урогінекологічна фізіотерапія — вправи для зміцнення м’язів тазового дна
• тренування сечового міхура — застосовують насамперед при ургентних позивах
• медикаментозне лікування — стабілізує роботу міхура й зменшує раптові позиви
• малоінвазивні втручання, що поліпшують якість тканин у ділянці сечівника та піхви
• оперативне лікування — зміцнення сечівника у більш занедбаних випадках

Вибір методу залежить від діагнозу та стану здоров’я пацієнта; рішення ухвалює лікар після огляду.